НЕЖИЛИ́Й, а́, е́.

1. У якому ніхто не живе. Але звідки ж у цій нежилій хаті візьметься вода! (Юхвід, Оля, 1959, 273); // Власт. приміщенню, у якому ніхто не живе. Нежилий дух.

2. Не придатний, не пристосований, не признач. для життя людей. Скоро вуличка кінчилась, і перед їхніми очима відкрився невеликий, оточений різними нежилими будівлями, кам’яний майдан (Гончар, III, 1959, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 304.