НЕЖА́ТИЙ, а, е. Якого ще не жали, який стоїть на пні (про хлібні та інші трав’янисті рослини). Мартошине жито не раз висипалось нежате (Л. Укр., III, 1952, 636); // Покритий рослинами, які ніхто не жав. На вузькій лісовій галявині — нивка падалишнього жита, занедбана, нежата (Ю. Янов., Мир, 1956, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 304.