НЕДІЄЗДА́ТНИЙ, а, е.

1. Нездатний до діяльності.

2. юр. Позбавлений здатності самостійно здійснювати дії юридичного характеру і нести відповідальність за них.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 284.