НЕДІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до неді́ля 1. Недільного ранку долина ріки, потоки й лісові галявини наповнились теплом весняного сонця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 61); Мати дуже любить у свята та в недільні дні гостювати у родичів (Збан., Сеспель, 1961, 424).
2. Який провадиться, відбувається, здійснюється і т. ін. у неділю. — Не полохайся, Катре, — вмовляю, — се сон недільний: як до обід не справдиться, то й не ждати нічого (Вовчок, І, 1955, 192); Особливо веселими були у них недільні обіди (Коцюб., І, 1955, 320); Розщебеталися, розспівалися хлопці та дівчата, як на справжній недільній прогулянці (Речм., Твій побратим, 1962, 18); // Приурочений до неділі; святковий. Назустріч — пов’язане терновими недільними хустками чимале жіноче товариство (Кач., II, 1958, 46); Недільний номер газети; // у знач. ім. неді́льне, ного, с. Святково вбрання. Дівчата тим часом причепурилися біля води, повиряджалися в недільне (Гончар, І, 1959, 40).
Неді́льні шко́ли, дорев. — безкоштовні школи для навчання дорослих, організовані передовою інтелігенцією, що функціонували лише в неділю. [Омелян:] Тепер мої перші школярі вже виходять з класів, то ми по вакаціях заведемо з ними недільну школу (Фр., IX, 1952, 187); В 1859 р. у Києві на Подолі почала працювати перша на Україні недільна школа (Іст. УРСР, І, 1953, 539).
3. рідко. Стос. до неділі (у 2 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 285.