НЕДІЛИ́МИЙ, а, е. Який не ділиться; єдиний, цілий. Єдину й неділиму Росію, мов шашлі, роз’їли дрібні правителі (Стельмах, Хліб.., 1959, 580).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 284.