НЕДІВО́ЧИЙ, а, е. Не властивий дівчині. І звідки виявилась в ній та недівоча сила, коли вона в пітьмі нічній ворожий штаб палила! (Голов., Поезії, 1955, 195); Щоб приборкати такого звіра [коня], примусити його слухатись повода й шенкеля, потрібна недівоча воля (Руд., Остання шабля, 1959, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 284.