НЕДУ́РНО, присл. Те саме, що неда́рма́. Недурна сказано: ледача та дитина, котрої батько не вчив! (Кв.-Осн., II, 1956, 24); [Василь:] Одначе ви, добродію, недурно пожили на світі, ви всі тайни сценічності і драматичності знаєте (Сам., II, 1958, 107); Ганнуся знала, що недурно до них Їздить цей статечний поміщик (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 303.