НЕДУ́Г, у, ч., рідко. Те саме, що неду́га. Якби влітку на панщину не ходила, так сказали б, що на себе недуг натягала (Номис, 1864, № 13476); Люди [звільненого села] були обідрані, посірілі, із змученими, сумними поглядами глибоко запалих очей. Немов прокинулись після страшного недугу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 303.