НЕДРУ́ЖНО. Присл. до недру́жний 2. Досвітні півні якось недружно й сумно співали в навколишніх селах (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 20); Насіння.. недружно проростає (Техн. культ., 1956, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 303.