НЕДРУ́ЖНИЙ, а, е.

1. Не зв’язаний дружбою, взаємною прихильністю, довір’ям і т. ін. — Арапником треба з нас вибивати оцю простоту! Вайлуваті, темні, недружні ми… (Гончар, Таврія, 1952, 50).

2. Який проходить не одночасно, не погоджено, не злагоджено. Недружна робота; // Який виникає, з’являється, росте і т. ін. не одночасно, не швидко, не бурхливо, не буйно і т. ін. В посушливі роки сходи озимої пшениці бувають недружні і гинуть через несприятливі умови зимівлі (Хлібороб Укр., 8, 1964, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 303.