НЕДРЕ́МНИЙ, а, е, поет.

1. Те саме, що невсипу́щий. Та завжди недремними будемо ми — Солдатами будемо Армії Миру! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 195); Під оком Партії недремним Щаслива, земле, ти єси! (Рильський, III, 1961, 103).

2. Те саме, що невто́мний 1. Ще пісню складатимуть Вдячні онуки.. Про наші недремні, Натруджені руки (Нагн., Степ.., 1958, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 302.