НЕДО́ХВАТ, у, ч., розм. Те саме, що недоста́ча 2. [Костомаров:] Та й стільців, до речі, з собою принеси. Бо недохват. Не вмістимось (Тич., І, 1957, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 302.