НЕДОУ́МКУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. недоу́мкуватий. В. Самійленко розкриває в сатирі ті беззаконня і насильства, які чинять ці "поважні" особи [йдеться про царських сатрапів], глузує з їхньої тупості, жорстокості, недоумкуватості (Вітч., 2, 1964, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 302.