НЕДОСЯ́ЖНИЙ, а, е.

1. До якого неможливо або важко дістатися, добратися через велику відстань. Ворожі літаки десь понеслися далі в глиб країни. Тільки тепер Захар збагнув увесь жах такої раптової появи ворога, недосяжного в небі (Ле, Право.., 1957, 110); А мрії линули в простори. Туди, туди на сизі гори До недосяжних верховин (Олесь, Вибр., 1958, 391); // Надзвичайно великий, високий; безмежний. На небі світилися зірки, так само як і вчора, і позавчора. Десь, у недосяжній висоті мирно миготіли вони (Хижняк, Тамара, 1959, 123).

2. Те саме, що недосту́пний 2 — 4. Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів! (Коцюб., І, 1955, 222); В її очах було щось глибоке, таємне і недосяжне (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 19);— Властолюбна королева Луїза, недавно горда і недосяжна, тепер щасливо посміхається, ловлячи кожен мій погляд і кожне слово (Кочура, Зол. грамота, 1960, 60).

3. З яким ніщо не може зрівнятися; неперевершений. Сонце стояло над степом міднолике, значне у своїй недосяжній величності (Рибак, Зброя.., 1943, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 300.