НЕДОСТА́ТНЬО.

1. Присл. до недоста́тній. Мало ми вчимося у класиків, недостатньо знаємо життя (Мал., Думки.., 1959, 62).

2. у знач. присудк. сл. Не вистачить, не досить; мало. Одної червоноармійської рішучості, готовності іти на трясовини та багнища Сиваша тут недостатньо (Гончар, Таврія.., 1957, 692).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 299.