НЕДО́СПА́НИЙ, а, е, розм. Протягом якого хто-небудь не спав (про ніч, годину). Лице в Онисі стемніло, зчорніло й зсохлось од роботи, од недоспаних ночей (Н.-Лев., III, 1956, 177); Я звелів тільки дітям, щоб не грюкали під дверима щасливого приятеля мого та дали.. доспати недоспані дві години (Л. Янов., І, 1959, 447); // рідко. Який мало спав, не виспався. Недоспана людина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 299.