НЕДОСКОНА́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до недоскона́лий. Мурашко.. насідає на пасічника, доводячи недосконалість вулика старого (Гончар, Таврія, 1952, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 299.