НЕДОСВІ́ДЧЕНИЙ, а, е, у чому і без додатка. Який не має достатнього досвіду, знань, потрібних в якій-небудь справі, професії і т. ін. Тася всі ці дні почувала себе, як недосвідчений канатоходець над прірвою (Дмит., Розлука, 1957, 65); Здригнув Київський полк. Не витримали молоді, недосвідчені в боях юнаки, .. почали відступати (Довж., І, 1958, 181); // Непризвичаєний, ненатренований (про зір, слух і т. ін.). Недосвідчене око й не помітить, що поміж товстими ялинами, і гіллястими дубами, під глибокими сніговими заметами живе добра тисяча людей (Шер., В партиз. загонах, 1947, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 298.