НЕДОРІ́КУВАТО. Присл. до недорі́куватий. Голос у нього переривався, глухо хрипів, слова застрявали в пересохлому горлі…— Це твоє… все твоє…— белькотів Федір недорікувато (Ткач, Арена, 1960, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 297.