НЕДОРІ́ЗАНИЙ, а, е. Не зовсім, не до кінця зарізаний. Лі Юнк-по ввивався на землі, бив ногами й руками, як недорізаний півень крилами (Ірчан, II, 1958, 28).

◊ Мов (як) недорі́заний, перев. з сл. кричати, верещати, галасувати і т. ін. — дуже сильно. Офіцер скочив на дорогу й став галасувати, мов недорізаний (Ю. Янов., II, 1954, 60); Вражений запорозькою тактикою, французький інженер Боплан верещав, як недорізаний, намагаючись налагодити артилерійський вогонь (Довж., І, 1958, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 297.