НЕДОРО́СЛИЙ, а, е.
1. Який ще не виріс, перебуває в дитячому віці; малолітній. Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих (Шевч., І, 1951, 242); Катерина сама ще недоросла, зв’язана з малим Тарасом (Вас., II, 1959, 348); * У порівн. Голова завкому Заяць, мерзлякуватий, маленький, наче недорослий, .. під оплески оддавав їх [ключі] новосельцям (Перв., Материн.. хліб, 1960, 160).
2. Який не досяг нормального зросту; низький. Невжеж вона його причарувала так, тая недоросла Гатка?.. (Гр., II, 1963, 381); Ой у моїм городчику та виросла сосна, Мій миленький горбатенький, а я недоросла (Коломийки, 1969, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 298.