НЕДОРО́БЛЕНИЙ, а, е.

1. Не доведений до повної готовності, незавершений, незакінчений. На станку очікував його недороблений горщик (Кач., Вибр., 1947, 174).

2. Який має недоліки, хиби і т. ін. Ми не сміємо давати низьку, недороблену продукцію! (Тич., III, 1957, 50); // у знач. ім. недоро́блене, ного, ч. Те саме, що недоро́бок 2. Поряд з тим новим, що міцно входить у практику восьмирічної школи, є ще багато недодуманого, недоробленого (Літ. газ., 30.VІІІ 1960, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 297.