НЕДОРЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до недоре́чний. Він зразу збагнув недоречність свого запитання і зніяковів (Смолич, VI, 1959, 77); // Те, що не відповідає певним вимогам, не пасує до чого-небудь і т. ін. Він слушно відмітив різні недоречності в декорації, режисерській роботі і костюмах (Фр., XVI, 1955, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 297.