НЕДОПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Сплетений не повністю. — Що це буде? — обізвався він перший, показуючи на недоплетений вінок (Мирний, І, 1949, 165); Недоплетений ятір висів у кутку на жердці (Тют., Вир, 1964, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 296.