НЕДОПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НЕДОПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., перех.

1. Спалювати що-небудь не повністю; // Не до кінця підтримувати вогонь. При місяці білів холодний попілець,.. либонь отой, хто сей вогонь палив, недопаливши, кинув і залив (Л. Укр., І, 1951, 282).

2. Викурювати не повністю (сигарету, цигарку і т. ін.). Недопалити сигарету.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 296.