НЕДОПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до недопали́ти. Жінка.. вибирала з вугільної золи .. крихітки коксу, що утворився з недопаленого в пічці вугілля (Руд., Остання шабля, 1959, 236); Довго ще вітер розмітав попіл, ворушив недопаленим листям (Дім., Ідол, 1961, 121); Встав [гість] з-за столу, кинувши недопалену цигарку в попільничку (Ле, Міжгір’я, 1953, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 296.