НЕДОМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до недомо́влений. Підтекст, недомовленість, натяк у новелі покликані стимулювати читача до глибоких роздумів (Рад. літ-во, 8, 1966, 6).

2. Відсутність згоди, домовленості чи погодженості у чому-небудь. А у відносинах Полі з Дмитром так і лишилася недомовленість (Автом., Щастя.., 1959, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 295.