НЕДОМИ́СЛЕНО, присл., рідко. Не розуміючи; здивовано. — Холодно? — з усмішкою на устах запитав капрал. — Ану побігайте! Чуйка й Мелуш поглянули на них недомислено (Досв., Вибр., 1959, 173); Його повнолиця дружина, що все ще стояла на лаві з стареньким образом у руках, недомислено глянула на свого чоловіка (Панч, II, 1956, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 295.