НЕДОЛІ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НЕДОЛІЧИ́ТИСЯ, лічу́ся, лі́чишся, док., кого, чого. Виявляти у себе відсутність чи нестачу кого —, чого-небудь при переліку, підрахунку. Весь полк недолічувався тільки одного січовика (Ле, Наливайко, 1957, 59); Натякала [свекруха] на якусь сотню рублів, що з мандрами сина недолічилися старі (Мирний, IV, 1955, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 294.