НЕДОЛІ́Т, льо́ту, ч. Падання летючого предмета ближче, ніж намічалось. Снаряди вибухають, розносячи в клоччя сіро-зелених солдатів, посланих Гітлером на Ленінград. — Недоліт. Винос вправо! (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 282); У сквері діти бавляться "в війну", Штурмують ловко снігову фортецю. От сніжка пада… — Тьху ти! Недоліт! (Бичко, Простота, 1963, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 294.