НЕДО́ЛЮД, а, ч., зневажл. Те саме, що недо́людок. [Василина:] Пішла за цього недолюда і сама себе потоптала йому під ноги! (Гр., II, 1963, 536); В країнах зоологічного фашизму всі цінності нищать.., всю спадщину народу викидають. Звірі, вандали, недолюди — вони б раді були і нас як-небудь, хоча б краєчком, укусити (Тич., III, 1957, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 294.