НЕДОЛУ́ГІСТЬ, гості, ж. Абстр. ім. до недолу́гий. Про колишню, ще недавню недолугість нагадував тільки надто тонкий стан (Л. Укр., III, 1952, 664); — Не будемо будувати роботу з розрахунком на недолугість ворога (Ю. Янов., IV, 1959, 192); Він [О. Маковей] порівняно швидко і досить тверезо розібрався в недолугості Центральної ради (Жовтень, 2, 1956, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 294.