НЕДО́ЛЕНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до недо́ля. Недоленька знущалася над нею, як мачуха над нерідними дітьми… (Коцюб., І, 1955, 68); Любилася, кохалася, А серденько мліло: Воно чуло недоленьку, А сказать не вміло (Шевч., І, 1953, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 293.

Недоленька, ки, недо́лечка, ки, ж. Ум. отъ недоля.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 544.