НЕДОКІ́НЧЕНИЙ, а, е. Не доведений до кінця; незавершений. Вся хата має вигляд не то скульпторської студії, не то робітні гончара; багато недокінченої роботи (Л. Укр., III, 1952, 44); При світлі гасової лампи Ольга Ярош побачила молоду жінку, що стояла з недокінченим шитвом у руках (Шиян, Баланда, 1957, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 293.