НЕДОКУ́РЕНИЙ, а, е. Не до кінця викурений. — Легко зітхаю й викидаю сердито недокурену цигарку на шлях (Вас., І, 1959, 188); Недокурені цурпалки сигар валялися на столі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 293.