НЕДОКРІ́ВНИЙ, а, е. Який хворіє на недокрів’я. Володька Беркут був недокрівний, кволенький (Добр., Ол. солдатики, 1961, 54); // Який має хворобливий зовнішній вигляд через недокрів’я. До кабінету зайшла молода жінка-хімік з блідим недокрівним лицем (Вол., Дні… 1958, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 293.