НЕДО́ГРИЗОК, зка, ч., розм.
1. Недоїдений, недогризений шматок чого-небудь. [Марія:] Та бач… голодно дуже у нас. Чи не можна… може, сухарів… може, недогризків якихось… бо діти плачуть (Собко, П’єси, 1958, 34); — Ти часом не можеш мені сказати, звідки походить слово Харків? — питає Огей, беручи з рук приятеля шматок ковбаси й недогризок хліба (Досв., Вибр., 1959, 218).
2. перен. Невеликий шматочок якого-небудь предмета, малопридатний для використання. Коло нефарбованого старого стола, на якому.. валявся недогризок олівця, сиділо двоє (Шовк., Інженери, 1956, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 291.