НЕДОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Який не згорів повністю. Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий… (Гр., І, 1963, 449); Перед дзеркалом у напівзруйнованій недогорілій хаті з важкої сірої солдатської шинелі воїна.. виникла, як таїнство, дівчина-наречена (Довж., І, 1958, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 291.