НЕДОГОДО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до недогодува́ти.

2. у знач. прикм., зневажл. Який має вигляд худої, замученої людини. Помітив [Хмельницький] аж посинілого першокласника Стефана Чернецького, помітив і те, як по-вовчому озлившись, це миршаве, якесь недогодоване шляхтеня прицілилося і таки влучило Стасеві по обличчю (Ле, Хмельницький, І, 1957, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 291.