НЕДОГОВО́РЕНІСТЬ, ності, ж.

1. Незакінченість висловлювання, замовчування чого-небудь. Може, дядько навмисне, щоб не травмувати її, приховав це від неї? Адже що значить ота його недоговореність навіть матері? (Баш, Надія, 1960, 183); Досить часто використовує Тичина прийом натяку, недоговореності, невиразності, що надає його віршам відтінок таємничості, загадковості (Рад. літ-во, 1, 1958, 33).

2. Відсутність договореності, погодженості між ким-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 291.