НЕДОВІ́РЧИВО, діал. Присл. до недові́рчивий. Оба хлопи гляділи на свого пана капрала недовірчиво (Ков., Тв., 1958, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 290.