НЕДОВІ́РЧИВИЙ, а, е, діал. Недовірливий. В хаті і при світлі видався [Орядин] мені таким, як в перших днях свого приїзду.. Недовірчивий, холодний і уникав мого погляду (Коб., І, 1956, 263); Недовірчивим оком зачав Петрій глядіти на свого товариша (Фр.,VІІІ, 1952, 186).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 290.