НЕДОВІ́РЛИВО. Присл. до недові́рливий. Тепер за Грінгелем підуть навіть ті робітники, які раніше недовірливо ставилися до його призначення (Собко, Запорука.., 1952, 176); Людмила Петрівна, його стара хатня робітниця, недовірливо похитала головою (Дмит., Наречена, 1959, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 289.