НЕДОБІ́ЛЕНИЙ, а, е. Недостатньо витриманий на сонці чи морозі з метою вибілювання (перев. про полотно). Вона лежала на вузькій пілочці грубого, недобіленого полотна (Стельмах, І, 1962, 183); // Пошитий з такого матеріалу. Я.. бачу живого діда Чумака в недобіленій, сірій сорочці (Кос., Новели, 1962, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 286.