НЕДОБУДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до недобудува́ти. А в містечку хатка на хатці! З хатами помішані якісь маленькі загороди з хворосту, повіточки недобудовані (Н.-Лев., І, 1956, 49); Товпилися [заробітчани] біля недобудованої ще камери сміху (Гончар, Таврія, 1952, 42); // у знач. прикм. Трохи вище, куди ми йшли, я помітив черепичний дах, світилися зруби нової недобудованої хати (Томч., Готель.., 1960, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 288.