НЕДВИ́ЖНО, діал. Присл. до недви́жний. Мене обняло холодом, і я сиділа недвижно (Коб., І, 1956, 182); Степ лежав недвижно, порізаний рівчаками, залитий сонцем (Десняк, Десну.., 1949, 386).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 283.