НЕДВИ́ЖНИЙ, а, е, діал. Нерухомий. Адась подав руку о. Нестерові, що, недвижний, блідий і немов остовпілий, сидів на кріслі (Фр., VII, 1951, 68); Павло не пам’ятає, скільки часу він так лежав, недвижний, німий, наче мертвий (Кучер, Голод, 1961, 337).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 283.