НЕДВИ́ГА, и, ч. і ж., діал. Нерухома істота. Тільки я одна недвига Проживаю, мов суціга, В самотині тут одна, Поки прийде смерть страшна (Манж., Тв., 1955, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 283.

Недвига, ги, об. Неподвижное существо. (Имя сказочной собаки. Рудч. Ск. І. 120).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 543.