НЕДБА́ЙЛИЦЯ, і, ч. і ж., діал. Безтурботна людина. Та коли її чоловік такий недбайлиця, подбає про божу худібку вона (Стельмах, II, 1962, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 282.

Недбайлиця, ці, об. и недба́йличок, чка, ж. Нерадивецъ, беззаботный человѣкъ. Наші парубки недбайлиці. Рк. Макс. Оддав мене мій батенько за п’яницю, за недбайличка. Чуб. V. 591.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 543.