НЕДБАЙЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що недба́лий 1.От досі жаль, що я в окуліровці Був учнем недбайливим і тупим… (Рильський, II, 1960, 70); Слід показати учням пристрої, які через недбайливе і неправильне застосування вийшли з ладу (Метод, викл. фрез. сир., 1958, 211); Нема в світі нічого такого недбайливого, веселого, як ті дурні молоденькі дівчата (Вовчок, І, 1955, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 282.